Меню

Чернівці, 58032, вул. Перша Приміська 3
+38 (098) 715 01 81
booksxxi@gmail.com
The third planet

КРАЇНА ПРИЗНАЧЕННЯ

- Спекотно з -35 -
Автор: Давиденко Тетяна
Ілюстратор: Гаєва Аліна
190 UAH
123 UAH
Рейтинг: 3 (5.0) 5

Кількість

Рік видання: 2019
К-ть стор.: 192
Обкладинка: тверда
ISBN: 978-617-614-247-8
Видавництво: Видавництво 21
Вага: 280 г
Формат: 84х108/32
Редактор: Оля-Леля Музичка та Валентина Романенко
Художнє оформлення: Аліна Гаєва

 

Листи ведмедя Степана – це подорожні нариси, написані від імені то в півкулі західній, то у східній… середньостатистичного українського ведмедика. Це історії з різних екзотичних країн і міст, а також міст України, які Степан справді відвідав. Тут багато іронії та інтертекстуальності. Пишучи листи до своєї хазяйки, Степан проводить короткий курс української і світової літератури. Країна ж призначення для ведмедика завжди Україна.

«Історія така: я знайшов своє призначення. Спочатку, як ти пам'ятаєш, я хотів стати пінгвіном-перевертнем, себто перевертачем пінгвінів. Ну, ти знаєш: коли бідні пінгвіни, що висиджують яйця, лякаються літаків, падають на спину і чеберяють лапами, а підвестися не можуть, то підіймати їх, виходить, нікому. Але днями побачив у новинах молоду жінку, яка вирішила займатися тим, що в неї найкраще виходить, ‒ обійматися. Оскільки сегмент ринку обіймів уже опанований, я для себе вирішив, що можу писати самотнім людям листи. Воно, може, в мене не так добре виходить, як у тої дівчини ‒ обійматися, але я буду дуже старатися. Пам'ятаєш пісню, тар-ра-ра-ра-ра-ра-ра, «One of Us» називається. Знаєш, інколи навіть Бог приходить зморений із роботи, знімає плаща, вмиває руки й обличчя, вмикає автовідповідач, а там ‒ ніхто-нічого. Тоді він ставить чайника на плиту... а далі ‒ звичайна процедура».

Офіційний анонс

Відгуки на "Країну призначення" Тетяни Давиденко на "Goodreads" - теплі, світлі, емоційні, інтелектуальні, як і сама книжка, власне :)

"По україномовному сегменті букстаграму давно гуляє гештег #укліт_не_нудно. З ним я, звісно, погоджуюся, але не можу не зауважити: при тому, що твори українських класиків і сучасників цікаві і захопливі, вони все ж, переважно, доволі серйозні. Не часто трапляється щирий, приємний і дотепний персонаж-оповідач, який розказуватиме про себе і світ довкола весело, легко і без особливого драматизму. Власне, не пригадую, чи мені такий траплявся. Аж тут я зустріла Степана — ведмедя із гарним почуттям гумору, тягою до мандрів, “окололітературними” друзями і невичерпним запасом цитат Жадана й Андруховича. І він просто-таки вкрав моє серце.
Ну не дарма ж він тезка того, від чийого імені тремтять наші вороги! ???? Хоча Степан — ведмідь миролюбний. Навіть коли йому, як і дуже багатьом українцям, страшенно хотілося позбутися тодішнього Гаранта, він не закликав до кривавої розправи, а вельми делікатно попросив Святого Миколая забрати того в країну загублених предметів (що, зрештою, і сталося).
Якщо порівнювати його з іншими літературними ведмедями, то Степан точно має родинні зв’язки із Паддінгтоном — лондонським ведмедиком-мандрівником, допитливим, життєрадісним і по-дитячому безпосереднім. Він так само любить досліджувати світ, зауважує кумедні деталі зі “світу дорослих”, а ще ділиться цікавими фактами й власними спостереженнями та дотепно коментує все, що бачить довкола. Його листи повні доброї іронії, такої ж м’якої, як і обійми іграшкового ведмедика.
А ще мені здалося, що ми з ним однолітки — дуже вже культурні коди, в яких живе і якими мислить Степан, схожі на ті, з якими дорослішала я. Його натяки і приховані цитати (про неприховані поговоримо пізніше) мені відчитувалися дуже легко і викликали те тепле відчуття, яке буває, коли несподівано зустрічаєш важливу і приємну людину зі свого минулого. Десь у глибині душі (а може, не так вже й глибоко) я теж як Ведмідь Степан — зачудована світом, але іронічна дитина. Тільки подорожую значно менше.
«Країна призначення» — це сучасні «Листи в Україну» (так, за Андруховичем, так, невипадково), які ведмедик надсилає своїй хазяйці. Іноді це також і “листи з України”, адже Степан мандрує не лише такими далекими й екзотичними просторами як національні парки Кенії, фіорди Норвегії і узбережжя теплих і холодних морів. Степан також ходить в гості до луцького Архітектора, катається у харківському метро (і в дніпровсьому теж, хоч воно й капець яке коротке), видивляється невидиму стіну, яка розділяє Рівне і Ровно (зовсім як у романі Ірванця), гуляє «Донбас-Ареною» та споглядає “красу нелюдську” зруйнованого Херсонеса в українському Севастополі.
Степан так колоритно оповідає про свої мандрівки, що навіть поїдання булки в наповнених неймовірним світлом Чернівцях виглядає як красива історія, яку обов’язково хочеться пережити. Цей ведмедик надихає не лише подорожувати, а й підмічати деталі, занотовувати цікаві факти з історії, знайомитися з місцевими й обов’язково куштувати локальні делікатеси. Завдяки Степану мені захотілося на Балкани, і не тільки в туристичну Хорватію, але в екзотичнішу Албанію, а ще — відвідати ті українські міста, в яких ще не бувала і про які Степан так тепло пише.
Я насолоджувалася тим, як доречно, щедро і віртуозно Ведмідь Степан цитує вірші Андруховича й Жадана (і трішки менше — Ірванця, Неборака та інших). Як людина, яка сама постійно норовить в тексти, які пише, втулити цитати з “дядь Юри”, я відчула у Степані споріднену душу. Помітно, що цей персонаж виріс на українському культурному контексті — і це справді приємно усвідомлювати. Українська поезія з вуст іграшкового ведмедя звучить доречно, живо і яскраво.
І якщо хтось, зваблений непересічним образом Ведмедя Степана, зацікавиться сучасними авторами, це буде круто. І навпаки, якщо фанати Жадана захочуть поцікавитися, до чого ж приплів рядочки їхніх улюблених поезій цей ведмедик, то задоволені будуть усі — і Степан, і читачі" (Vityska).
 
"Країна призначення" Тані Давиденко - це найдобріша книжка. Читаючи її - відпочиваєш, дізнаєшся чимало цікавого про різні країни, міста, культури та літератури, багато смієшся і хочеш подорожувати. Книжка написана від імені ведмедя Степана, який пише листи своїй хазяйці зі своїх мандрів, він добре знає історію, українську літературу, зокрема сучасну, багато віршів і пісень на пам'ять і має велику уяву" (Olia Wyshnia).
 
"Книжку "Країна призначення" Тетяни Давиденко підгледіла на каналі Люди Вишневий Цвіт і одразу зрозуміла, що це воно. Я надзвичайно скучила за трейвелогами, а тут ще й від імені ведмедя, та ще й в епістолярному жанрі!
Книжка складається, як ви здогадалися, з листів, які пише своїй хазяйці ведмідь Степан з тих країв, до яких він подорожує. Це і міста України, і закордонні міста. Він розповідає про краєвиди і готелі, історію та місцеві смаколики, музеї та архітектуру, не забуваючи цитувати Ірванця, Жадана, Ігоря-Антонича та інших поетів. Маю сказати, що це найкраща реклама поезії, яку я бачила в своєму житті, бо мене на гачок підчепили точно, хоч я і не великий поціновувач віршів )
Найбільше я в таких книжках люблю дізнаватися різноманітні факти, які можуть навіть не стосуватися конкретного місця. Так я, наприклад, нарешті дізналася, що смажені каштани на смак, як картопля. Також я дізналася, що щовівторка вхід до музею у Варшаві безкоштовний, що Кельнський собор весь час добудовують, щоб диявол не розпочав Апокаліпсис, і що у Донецьку є (або був у 2013 році) пам'ятник Артему із химерною рукою, схожою на коров'яче вим'я.
Події у книзі описують 2010 — 2018 роки. Утім політичного там майже немає, але часом трапляються натяки: "Миколаю, цього року в мене єдине бажання — забери нашого гаранта" (про Януковича) чи ось такий віршик:
 
Я вас у вашій мові не обмежую,
А сам спілкуюсь рідною — ВЕДМЕЖОЮ!
 
Книжка оформлена милими та кумедними кольоровими ілюстраціями Аліни Гаєвої, що лише додає історіям ведмедя шарму.
"Країну призначення" рекомендовано читати усім без винятку для хорошого настрою та пробудження жаги до пригод" (Rosava Doshchyk).
 
"Після прочитання цієї чудової книги, виникло величезне бажання спакувати книжки у наплічник, взяти за лапу свого ведмедика і відправитись в далеку подорож!" (Elis Borisova).

Коментарі  

captcha

Ми рекомендуємо