«Видавництво 21» уже готується до 25-го Форуму видавців. Знайомимо наших читачів з новинками, які плануємо представити на найбільшому українському осінньому книжковому ярмарку.

  1. Йозеф Рорер «Нотатки під час подорожі від турецького кордону через Буковину, вздовж Східної та Західної Галичини, Сілезії та Моравії до Відня» (Переклад з німецької Лариси Олексишиної).

Йозеф Рорер – статистик і краєзнавець, професор львівського університету. Його книга вийшла 1804 року у Відні. Українською мовою книга виходить вперше.

Нотатки Йозефа Рорера описують його подорож до Відня від Молдови через Буковину (зосібна й Чернівці) та Галичину, що відбувалася упродовж листопада 1802 – квітня 1803 року. Описи містять цінні об’єктивні ретроспективні дані про життя на Буковині та частково Галичині на початку ХІХ століття. Йдеться про економіку згадуваних земель, про ресурси, про необхідність їх раціонального використання. Його спостереження високопрофесійні, висновки стратегічні, націлені на реалізацію. Йозеф Рорер не лише аналізує актуальний стан різних сфер життя, а міркує над перспективами. Спостерігаючи за переважно злиденним життям буковинців, він одразу бачить не лише причини, а й вирішення. Автор згадує багато гідронімів, топонімів, розповідає про людей та їхні звичаї у різних місцевостях, подає демографічні дані, торкається історії виникнення перших німецьких колоній, описує своє перебування в Чернівцях та інших містах, а також селах.

Звісно, враховуючи історичні обставини, зрозуміло, що Йозеф Рорер збирає і вивчає інформацію про землі, які на той час відносно недавно належали Австрії. Але не може не вражати у цьому випадку державна політика, яку він представляє, спрямована не на спустошення, руйнування, а на покращення умов життя, праці; у кожному міркуванні – чітке усвідомлення того, що кожна земля держави є складовою не лише її території, а й загального благополуччя. Механізми, які очевидні у «Нотатках…» Йозефа Рорера, залишаються досі актуальними. Це підходи до організації, господарювання, самоорганізації, відповідальності, які і досі можуть слугувати прикладом забезпечення порядку на різних рівнях існування людини – від особистісного, приватного і до державного.

Оскільки нотатки Йозефа Рорерапершопочатково замислювалися як листи до друга, то оповідь не просто інформаційно насичена, а й має емоційну складову, яка надає тексту звучання, властивого есеїстичному репортажеві. Тому книга Рорера має ще й художню цінність. Оповідь звучить живо і, на диво, по-сучасному. Уся подана в ній інформація важлива не лише з погляду історичного, але й як неоціненний досвід.

 

  1. Мухарем Баздуль «Концерт» (Переклад з боснійської Андрія Любки).

Книжка популярного боснійського письменника Мухарема Баздуля розповідає про культовий концерт гурту U2, який відбувся 23 вересня 1997 року на стадіоні в Сараєві й зібрав 45 тисяч людей. Місто ще лежало в руїнах після кількарічної облоги, а країна залишалася розсвареною після страшної громадянської війни. І саме цей концерт став символом повернення Боснії до нормального, мирного життя. На виступ U2 вперше йшли разом православні, католики і мусульмани, які ще донедавна були учасниками й жертвами братовбивчої війни. У той вечір музика об’єднала їх, мистецтво загоювало роз’ятрені рани, ця ніч була святкуванням кінця війни, Боно кричав: «Viva Sarajevo! Fuck the past, kiss the future!» Міжнародні інформаційні агенції писали: «За ці дві чарівні години гурт U2 зробив те, чого не змогли зробити військові, політики та дипломати: він об'єднав Боснію». Книжка Баздуля поєднала в собі елементи нон-фікшну й емоційний авторський погляд на концерт, який сам Боно вважає найважливішим в історії гурту U2 (із анотації до видання). Перший анонс виходу книжки: http://www.books-xxi.com.ua/news/viva-sarajevo-fuck-the-past-kiss-the-future-knizhka-pro-kontsert-yakij-obednav-bosniyu

 

  1. Агарон Аппельфельд «Катерина» (Переклад з івриту Віктора Радуцького та Івана Білика).

Агарон Аппельфельд розповідає про свій народ, безпосередньо торкаючись теми голокосту. Але він також показує представників інших націй, поряд з якими євреї жили багато років, показує трагедію свого народу очима цих людей.

Реальність, описана в романі «Катерина» виростає, за словами самого автора, із його дитячих вражень та відчуттів. Оповідь ведеться від особи українки Катерини – няньки Агарона Аппельфельда, яка є збірним образом усіх тих українських жінок, які його виховували, відкрили йому світ українців, української мови, водночас пізнаючи світ євреїв; це «голос не-єврея, що веде оповідь про євреїв».

Найголовнішими завданнями, які ставив перед собою Агарон Аппельфельд, творячи свій текст, були показ людини «у всій повноті її почуттів та проявів», а також руйнування наявних у світі стереотипів про українців та про євреїв, а також про їхні стосунки. У передмові до роману автор зазначає: «…коли в Америці та Європі вийшов англійський переклад «Катерини», на мою адресу пролунала різка критика із зовсім несподіваних для мене позицій – мене звинувачували в ідеалізації українців та надто суворому підході до єврейських персонажів. Образ Катерини, на думку багатьох моїх критиків, явно не відповідав стереотипові українця, узвичаєному для багатьох свідомостей […]. Ця критика мене потішила: я переконаний – ми мусимо вміти відмовитися від упередженості, штампів, розрізнених думок, очі наші не мають застувати забобони, ми повинні побачити людську сутність там, де раніше панував стереотип».

 

  1. Мар’яна Гапоненко «Хто така Марта?» (Переклад з німецької Нелі Ваховської).

Мар’яна Гапоненко – німецькомовна письменниця родом із Одеси; стипендіатка мистецької спільноти «Künstlerdorf» (Німеччина, 2001); Автор року за версією журналу «DeutscheSprachwelt» (2002); лауреат Премії імені Адальберта фон Шаміссо за роман «Хто така Марта?» Нині мешкає у Майнці та Відні.

«Хто така Марта?» – це роман-казка, який вийшов у 2012 році. Головний герой 96-річний Лука Левадський – професор-орнітолог. У своєму поважному віці він дізнається, що хворий на рак легень та що вже зовсім скоро хвороба здолає його. І чоловік вирішує провести останні дні життя у Відні, де бував у дитинстві, оскільки народився на Галичині ще за Австро-Угорщини, але тієї, яка вже стояла над прірвою, адже це був 1914 рік.

Лука Левадський згадує про ласощі, якими він смакував у Відні. А також про дівчинку, в яку закохався. У сучасному Відні він у ліфті готелю «Імперіал» зустрічає свого ровесника. Зрештою вони проводять багато часу разом, спілкуються, згадують минуле, розмовляють на буденні теми. Лука, який все життя провів з птахами, починає врешті помічати людей. Та найважливіше, про що цей роман, – таємниця існування і радість існування до самого фіналу, про гідність людини, про велич життя, вміння насолоджуватися дрібницями.

Німецька критика сприйняла цей роман захоплено, назвавши його святом життя, насолодою, подібним до дитячої довіри. Особливе захоплення викликала сміливість мови авторки, поетичність, нетривіальність, майстерність оповіді, яка тримає увагу читача від самого початку і до завершення.

 

  1. Аґата Тушинська «Наречена Шульца» (Переклад з польської Віри Меньок)

«Між мною та Юною усе скінчено… Жаль мені нас обох та й усього нашого майбутнього, приреченого на загибель. Другої такої, як вона, я вже не знайду». Так писав Бруно Шульц про розрив з Юзефіною Шелінською – єдиною жінкою в його житті, з якою був заручений і планував одружитися. Мала блакитні очі і багато капелюхів. Висока, зі стрункими ногами. Йому було сорок один, їй – двадцять вісім, коли між ними спалахнуло кохання. Юна – як тільки він її називав – понад усе прагнула бути разом із ним. Не склалося. Вона вирвалася із задушливого провінційного Дрогобича до Варшави – він не міг покинути єдиного місця своїх мистецьких візій. Він загинув 19 листопада 1942 року у своїй «особливій провінції» лише через те, що був євреєм – вона пережила Другу світову війну і похмурі часи соціалістичної Польщі. Він ніколи не знайшов другої такої, як вона. Вона ніколи не шукала іншого. Аґата Тушинська написала літературну біографію Юзефіни Шелінської. Юна перестала бути лише тінню майстра. Документальна оповідь Тушинської, поєднана з фабульною фікцією, відкриває пристрасні й драматичні картини життя своїх героїв (із анотації до видання).

 

  1. Педро Ленц «Я – Воротар» (Переклад з німецької Юрка Прохаська)

Головний герой роману «Я – Воротар» – чоловік на прізвисько Воротар, який повертається із ув’язнення, де перебував, взявши на себе чужу провину. У нього виникає безліч запитань, він стоїть на роздоріжжі, а найголовніше питання – проблема свого місця у соціумі, вибору свого середовища. Образ цього персонажа спонукає замислитися над тим, чи марґінальність є асоціальною поведінкою чи неспроможністю інтегруватися у середовище. А також над тим, чим є пошук свого середовища – пошуком своїх однодумців чи пошуком себе? Українському читачеві буде цікаво довідатися про чинники марґінальності у швейцарському суспільстві.

За словами Педро Ленца, взявся він за цей матеріал, оскільки хотів показати іншого героя-швейцарця. У швейцарській літературі переважає показ шанованих осіб (інтелектуалів, митців, політиків). Педро Ленц вирішив обернути цю ситуацію і показати «маленьку людину», яка ні на що не впливає, не має влади, але він має особливий талант – він добрий оповідач різних історій. Воротар – це трагічна особистість. Його підставили. І він навіть не одразу це збагнув. І що Воротаря вирізняє серед багатьох інших представників його середовища, це те, що навіть зрозумівши, що його використали, він не має потреби мститися.

За цим посиланням можна прочитати про екранізацію роману «Я – Воротар» та пригадати, як проходила допрем'єрна презентація його українського видання під час VІІ Міжнародного фестивалю «Книжковий Арсенал»: http://www.books-xxi.com.ua/announce/ekranizatsiyu-romanu-yakij-opublikue-vidavnitstvo-21-prodemonstruyut-na-tizhni-shvejtsarskogo-kino

 

  1. Петра Морсбах «І раптом вже вечір» (Переклад з німецької Людмили Нор)

«І раптом вже вечір» ‒ це історія життя попівської доньки Люсі, яка прагне бути щасливою. Вона шукає порятунку в коханні, однак ‒ можливо, саме тому ‒ залишається здебільшого покинутою сама на себе. До того ж, життєві обставини ‒ нелегкі: як і решта її співвітчизників, Люся борсається у в’язкому болоті абсурдної, ригідної системи, що впливає на найінтимніші сфери приватного життя; потрапляє у жорна ідеології, якою, втім, без надмірних сумнівів і застережень намагається послуговуватись. Вона робить помилки, витрачає безліч зусиль, зустрічає інших людей, що також борються – з обставинами й одне з одним; врешті, в підсумку залишаються понівечені долі, життя, країна.

https://www.amazon.de/Pl%C3%B6tzlich-ist-es-Abend-Roman/dp/3442721148

Роман, події якого розгортаються в Ленінграді / Cанкт-Петербурзі ‒ це грандіозна, воістину толстовського масштабу панорама «vitaesovjeticae», 70 років історії Радянської імперії, втіленої в одній жіночій долі. Цей протокол занепаду ‒ рідкісна для західної літератури спроба художнього осмислення гуманітарної трагедії, спричиненої тоталітаризмом, але й водночас історія невтомного духу боротьби, мужності й гумору, любові і дружби ‒ захоплива, дотепна, жахлива, неймовірна історія російської матінки Кураж. Першорядний взірець великої літератури про «маленьку людину», де серед строкатої імперської поліфонії чи не вперше звучить – виразний і трагічний –український голос (із анотації до видання).

 

  1. Джон Фанте «Спитай у пилу» (переклад з англійської Юрія Паустовського)

Роман американського письменника та сценариста італійського походження Джона Фанте побачив світ 1939 року і відтоді не залишає байдужою жодну людину, яка діткнулася до цієї історії, що оповідає про молодого італійця Артуро Бандіні, котрий приїжджає до Лос-Анджелеса з наміром стати відомим письменником. І здавалося б, у нього є чіткі плани щодо втілення власних амбітних намірів, достатньо для цього і впевненості у своєму таланті, і певної міри сумнівів (у ролі внутрішнього критика), але «Не все так просто», – каже йому, підсміюючись, головний автор Всесвіт і вкидає в його життя трохи фатуму та фатальності у прекрасному і спокусливому втіленні – мексиканці Каміллі.

Видання 1939 року: https://en.wikipedia.org/wiki/Ask_the_Dust

«Я був молодим, голодував, випивав і намагався стати письменником. Читав я переважно в лос-анджелеській публічний бібліотеці. Але нічого із прочитаного жодним чином не відповідало ні моєму життю, ні життю вулиць та людей, що оточували мене. Здавалося, що всі переймалися лише словесними трюками, і чим більше людина досягала у цьому, тим кращим письменником вважалася. […]. Я розгортав книжку за книжкою. Що ж – їм немає чого сказати? Нікому нема чого прокричати? […]. Продовжуючи блукати залом художньої літератури, я брав книжки з полиць, прочитував кілька рядків, кілька сторінок і ставив на місце. / І от якось я взяв чергову книжку, розгорнув і спробував читати. За кілька митей я вже ніс її до столу, ніби людина, котра посеред купи мотлоху натрапила на золотий самородок. Рядки котилися за рядками легко від сторінки до сторінки, зливаючись в єдиний потік. Кожне речення володіло власною енергією, його заміняло наступне, ще більш енергомістке. Із цих енергій складалася форма сторінки, вона була вирізьблена із них. Нарешті я знайшов людину, яка не боялася емоцій. Гумор і біль перемежовувалися з рідкісною простотою. Початок був таким несамовитим, що шокував мене, як нечуване диво. / Я записав книжку на свій формуляр і поніс додому. У себе в кімнаті я вклався у ліжко і продовжив читання, але вже задовго до того, як я дійшов до завершення книги, я знав, що ця людина відкрила свій стиль письма, досконало прозорий і чіткий. Книга називалася «Спитай у пилу», а її автором був Джон Фанте. Його вплив на мою особисту творчість я буду відчувати завжди». Така довга цитата із відгуку одного читача, на думку якого, вочевидь, можна покластися, бо це ж Чарльз Буковскі.

За мотивами роману Джоном Фанте та Робертом Тауном. було написано сценарій і 2006 року на екрани вийшов однойменний фільм (реж. Роберт Таун). За цим посиланням можна подивитсия пристрасний трейлер до фільму: https://www.youtube.com/watch?v=3DMlEtBfprk Та фільм - це лише незначний відсоток того, про що йдеться у книзі.

 

Інга Кейван, PR-менеджер «Видавництва 21»

+38(096)532 92 36

+38(099)475 85 61

ikeyvan7612@gmail.com

https://www.facebook.com/profile.php?id=10000149979173