Роман «Прокляття дому» яскравої представниці жіночого «письменницького дива» літератури об’єднаної Німеччини Дженні Ерпенбек є одним із творів, які найактивніше перекладають останніми роками. За сім років його переклали тринадцятьма мовами. Роман Ерпенбек – це сконденсована німецька історія ХХ століття, віртуозно скомпонована оповідь про мир і війну, про втечу й вигнання, про утопію батьківщини та пошуки рідного дому. На прикладі позірно окремих і разом з тим фатально переплетених дванадцяти історій різних родин, п’яти поколінь читач дізнається про перипетії життів звичайних німців від часів Першої світової війни до об’єднання Німеччини. Поетична точність цієї лаконічної, густої прози та майже музичний ритм історій, так чи інакше пов’язаних із літнім будинком над Бранденбурзьким озером, заворожують.
Німецька письменниця Дженні Ерпенбек отримала Міжнародну Букерівську премію за свій роман «Кайрос» про руйнівні стосунки між молодою жінкою та літнім чоловіком у Східному Берліні 1980-х років. Призом у розмірі 50 000 фунтів стерлінгів розділила з перекладачем Майклом Гофманом.
Авторка зазначила, що «Кайрос» – «це приватна історія великого кохання та занепаду, але також – історія розпаду цілої політичної системи. Простіше кажучи: як те, що спочатку здається правильним, може перетворитися на щось неправильне? Цей перехід мене зацікавив. Це багато в чому пов’язано з мовою – оскільки мова створена для того, щоб виражати почуття та бачення так само, як і щоб приховувати або видавати їх. Мова може розкривати щось внутрішнє, але вводити людей в оману, або це може бути просто порожня поверхня. Якщо ви подивіться на деталі того, про що говорять і де, натомість, панує тиша, ви також зможете прослідкувати невидимі течії, зміну влади між поколіннями, техніки маніпуляції та зловживання».
Міжнародна Букерівська премія відзначає художню літературу, перекладену англійською та видану у Великобританії чи Ірландії. Вона має заохочувати видання та читання перекладної літератури. Нагорода була вручена на церемонії в Лондоні у вівторок (NTB).
Ця книга нагадує гобелен, витканий з історій звичайних людей, які волею долі так вигадливо переплелися, що неможливо відділити одну від одної.
Центральну частину гобелену займає будинок біля озера , який і є головною дійовою особою цього твору. Мовчазний свідок історії. Перша світова війна, погроми євреїв, Друга світова, падіння Берлінської стіни. Але читач дізнається про ці історичні події саме зі спогадів людей, які занурюються в минуле. Це господарі будинку, що змінюються, сусіди, гості, друзі, орендарі.
????Архітектор, який з гіркотою залишає цей будинок. Він будував його для своєї улюбленої дружини, продумуючи кожну деталь, щоб їй було комфортно, щоб вона була щасливою в ньому. А згодом його дружина ховатиметься в цьому будинку від червоноармійців у вбудованій в стіні шафі.
????12-річна єврейка Доріс, яка затаїлася в тісній комірчині будинку, куди не проникає жодний сонячний промінчик. Вона пригадує той день, коли садила з дідусем верби біля озера. Тільки не судилося її великій родині зібратися разом ще раз.
????Старенька пані, яка змушена тулитися по родичах і до кінця своїх днів бути гостею в чужих будинках.
????Письменниця, яка після еміграції приїздить до Німеччини, але відчуває, що між нею та її родичами виросла незрима стіна, яку вже не подолати.
????Подружжя орендарів, які почуваються злиднями, але щасливі зустрічати разом новий світанок і щодня виходити під вітрилами чужої яхти.
Читаючи книгу, я мовби дивилась короткометражний фільм про історію Німеччини. І цей будинок на березі Бранденбурзького озера є уособленням рідного краю, рідної сторони, всього того, що миле серцю.
Мені сподобалась мова авторки, її лаконічні, стислі розповіді, замальовки з життя, в яких стільки пережитого досвіду - радісного і гіркого.
Тут і спогади з дитинства, які не хочеться відпускати, і роздуми про сенс людського життя, і мрії про щастя, яке для кожного є різним.
Є книги, які дають тобі набагато більше, ніж ти очікуєш отримати. Ця саме така. Глибока і дуже відверта.