- Рік видання: 2025
- К-ть стор.: 192
- ISBN: 978-617-614-708-4
- Переклад: Ірина Чакава
- Художнє оформлення: Анна Стьопіна
Ця трагічна, але водночас прекрасна історія кохання розгортається на тлі буремного мистецького життя Парижа початку XX століття. Амадео Модільяні — талановитий художник, чий унікальний, загадковий та елегантний стиль легко впізнати з першого погляду: витягнуті обличчя та фігури, непромальовані очі, приглушені кольори, плавні та витончені контури, меланхолійні й тендітні портрети. Він творив із пристрастю, що палала в ньому, навіть коли його життя згасало. Втім, ця історія — і про неї, Жанну Ебютерн, не лише як музу та кохану, а і як мисткиню, яка, попри своє безмежне та сакральне кохання до Амадео, мала власні амбіції, що часто губилися в тіні знаменитого коханого.
Як залишитися вірною коханню, не розчинившись у ньому й не зрадивши себе та своїх мрій?
Ця розповідь про те, як кохання може надихати, руйнувати й водночас безсмертно зберігати пам’ять про (не)відомих, залишаючи відбиток на полотні.
Це книга, яка пронизує до кісток, адже вона змушує нас замислитися: де закінчується велике кохання і починається фатальна одержимість?
Авторці вдалося геніально показати руйнівний перехід Жанни. З одного боку — її теплий, міщанський світ, де панували спокій, бездоганний побут та непорушний релігійний порядок.
З іншого — богемний Монпарнас, наповнений страшною бідністю, антисанітарією, наркотиками та хаосом.
Цей вибір Жанни, юної 18-річної дівчини (на відміну від її 32-річного обранця Амадео Модільяні), був найвищим актом жертовного кохання, але водночас і початком її саморуйнування.
Особливо болісною для мене стала тема ізоляції. Жанна відмовилася від усього, і, що найгірше, від неї відвернулася власна родина. Я відчула усю глибину її внутрішньої боротьби, адже голос її совісті звучав голосом улюбленого брата, який також їй постійно докоряв.
Релігійна родина, яка найбільше боялася людського осуду, виявилася нездатною на прощення та милосердя до рідної доньки. Це і є найстрашніший прояв міщанського лицемірства.
Ця книга — справжня спроба вивести Жанну з тіні великого митця Амадео Модільяні, чиє ім'я відоме на весь світ, тоді як ім'я Жанни кануло в Лету.
Але Елькаїм головним чином дає голос Жанні, показуючи правду: їхні стосунки з Амадео були аб'юзивними. Це було токсичне кохання, яке спалювало Жанну зсередини.
Я була вражена, як авторка піднімає тему нерівності жінки та чоловіка у мистецтві: Жанна підписувала роботи лише ініціалами "Ж.Е.", знаючи, що твори жінки не будуть сприйняті серйозно. Вона була талановита, але була вимушена залишатись лише музою.
Амадео ж для неї був усім, сенсом її життя. На жаль, Жанна розчинилася в своєму коханні цілком і повністю. Це одержимість і пристрасть, які поглинули її власне життя без залишку.
Рекомендую цей роман усім, хто готовий поглянути на романтику богеми крізь призму гіркої та правдивої трагедії.